Ми вирішили двадцять четвертого залишитися вдома і накрити для себе невеличкого стола на другому поверсі дома, в котрому мешкаємо. Тим більше, що останні тижні лютого вийшли теплими, майже весняними і в нашому лісі було вже по справжньому відчутно весну, птахи співали, сосни палали в проміннях сонця жовто-гарячим бурштином, а з вікон другого поверху кожного вечора відкривався такий вид на захід сонця, що красивіший годі й шукати. Треба зауважити, що це не наш дім. Наш дім залишився у Донецьку. Ще в липні…
Ukraiński prozaik i poeta. Urodził się i wychował w Doniecku. Jego rosyjskojęzyczna proza porównywana jest do twórczości Nikołaja Gogola czy Wieniedikta Jerofiejewa. Za powieść Najdłuższe czasy został uhonorowany Nagrodą Wyszehradzką Partnerstwa Wschodniego. W roku 2019 opublikował...
